Гуслі – старовинний слов’янський народний інструмент, відомий більшості сучасних людей не з реального досвіду, а з казок. Його звучання багатьом з нас незнайоме, проте воно схоже на звук більш поширених струнних щипкових інструментів, і відрізняється мелодійністю, ніжним тембром, м’якою динамікою та широкими виразними можливостями.
Гуслі в минулому використовувалися як акомпануючий інструмент для голосу та танців, в ансамблі з іншими інструментами – музичними ложками, дудочками тощо. Сьогодні для нього пишуть окремі сольні твори у народному стилі.
Варто відзначити, що гуслі – велика категорія інструментів, не схожих один на одного, але об’єднаних єдиним принципом звуковидобування. За своєю класифікацією, гуслі відносяться до категорії «струнні щипкові інструменти», класу «хордофон». Сама назва походить від дієслова “гудіти”, а музикантів називають “гуслярами”.
Для традиційних старовинних гуслів характерні:
- проста конструкція;
- наявність резонаторної порожнини;
- довільний набір струн;
- мінімалістичний дизайн;
- декоративне оформлення (різьблені розетки, розпис).
Історія та сучасність гуслів
Гуслі – стародавній народний музичний інструмент, який має чимало аналогів у всьому світі – це і грецька кіфара, і ліра, і сантур, і корейські гуслі «каягим». Історії музики відомі безліч різновидів гуслів, що відрізняються формою, розмірами, можливостями та особливостями техніки гри. Вони зазвичай виготовлялися з дерева. Майстри використовували такі породи – ялина, яблуня, клен.
Відомі такі види гуслів:
- крилоподібні (яровчасті);
- шоломоподібні (псалтир чи псалтир);
- ліроподібні;
- стаціонарні;
- щипкові;
- клавішні.
Традиційними вважаються саме крилоподібні гуслі – це найдавніший вид інструменту, що набув поширення в слов’янських країнах, в Росії та прикордонних районах сусідніх з нею країн. Вони мали просту конструкцію та виготовлялися із цільного шматка деревини – білого клена, а верхня дека – з ялини. Іноді для корпусу застосовувалися дорожчі породи дерева (рідкісні сорти клена чи кедра). Кількість струн та спосіб налаштування ніколи не мали єдиного стандарту. Струн могло бути 5-17, а способів їх налаштування – до 12. Цей вид гуслів існував до початку ХХ століття. Нині конструкція крилоподібних гуслів удосконалилася.
Грають на гуслях, використовуючи прийом щипків і глушіння струн, у поєднанні з так званим “брінчанням” – швидкими ударами та проводками по струнах. Сучасні музиканти використовують і елементи тремоло та змінного штриха.
Поряд із крилоподібними, поширення в минулому мали шоломоподібні гуслі, сьогодні відомі під назвою псалтир – за назвою схожого західноєвропейського інструменту псалтерію.
Вже у ХХ столітті з’явилися клавішні гуслі – громіздкий стаціонарний інструмент із широким тональним діапазоном та складним принципом гри.
Хоча й досить рідко, але зустрічаються вертикальні гуслі – це струнний інструмент, що розташовується на колінах музиканта вертикально. Широкого поширення він не набув – однак іноді зустрічається
В даний час всі зазначені типи та різновиди інструментів знаходять своє застосування як для самостійного виконання, так і в оркестрах народної музики.